----------------------------------------------------
Соціально-психологічна служба
Основною метою діяльності психологічної служби у школі є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу з метою компетентнісного самовдосконалення вчителя і учня на гуманістично – інноваційних засадах, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників.
Задачі психологічної служби школи:
- створення сприятливого психологічного клімату в педагогічному та учнівському колективі;
- профілактика негативних явищ і пропаганда здорового способу життя;
- соціально-психологічний супровід дітей пільгових категорій;
- здійснення профілактико-просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань, підвищення рівня психологічної грамотності педагогів та батьків.
- сприяння повноцінному розвитку особистості учнів на кожному віковому етапі, створення умови для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;
- забезпечення індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення;
- психологічне забезпечення допрофільного та профільного навчання учнів;
- раннє виявлення дітей з особливими освітніми потребами та психологічне забезпечення інклюзивної освіти;
- психологічний супровід випускників до та під час зовнішнього незалежного оцінювання.
Супровід розглядається як процес, як цілісна діяльність практичного психолога, у межах якої можна виділити три тісно взаємопов’язані між собою компоненти:
1. Систематичне відcтеження психолого-педагогічного статусу дитини і динаміки її розвитку у процесі шкільного навчання. Тобто, з перших днів перебування в школі, збирається та накопичується інформація про динаміку розвитку і різні сторони психічного життя дитини, яка є необхідною для створення умов успішного навчання і особистісного розвитку кожного школяра. Для отримання і аналізу цієї інформації використовуємо методи педагогічної і психологічної діагностики.
2. Створення соціально – психологічних умов розвитку особистості учнів і їх успішного навчання. На основі даних діагностики, розробляються програми психологічного розвитку дитини, визначаються умови її успішного навчання.
3. Створення соціально-психологічних умов для надання допомоги дітям, які мають проблеми у психологічному розвитку і навчанні. Цей напрямок роботи орієнтований на школярів, у яких виявлені проблеми у засвоєнні матеріалу, соціально прийнятих нормах поведінки, у спілкуванні з дорослими і ровесниками, психічному самопочутті тощо.
- робота у діагностично-проектувальному комплексі «Універсал»;
- корекційна робота з учнями зі зменшення рівня агресивності та подолання шкільної тривожності
- соціальний розвиток школи через використання людських чинників;
- індивідуальний розвиток кожного суб'єкта навчально-виховного процесу, підвищення його творчого потенціалу;
- інноваційна, освітня діяльність педагогів, яка пов'язана з упровадженням особистісно-зорієнтованих технологій організації педагогічного процесу;
- соціалізація й індивідуальний розвиток учнів;
- запровадження ефективних психологічних технологій у практику освіти.
- Розробка комплексної програми психологічного розвитку й освіти дитини, починаючи з 1-го класу.
- Діагностика (визначення індивідуальних особливостей дитини за спеціальними психодіагностичними методиками).
- Розвивальна робота (проведення занять з учнями з розвитку пам'яті, уваги, мислення тощо згідно з програмами розвивальних курсів; тематичні соціально-психологічні тренінги: групові заняття, спрямовані на вирішення конкретних завдань, наприклад, орієнтація учнів на здоровий спосіб життя, розвиток комунікативних навичок, лідерських умінь тощо).
- Профілактична робота (індивідуальні консультації - особистісно спрямоване спілкування психолога з дитиною або дорослим (учителі, батьки) для з'ясування питань і здійснення допомоги відповідно до потреб людини, яка звернулась до психолога; робота з обдарованими дітьми - інтенсифікація пізнавальної діяльності та розвиток креативності в обдарованих дітей, які прагнуть самовдосконалення та самореалізації; профконсультації та профорієнтація з учнями старших класів щодо самореалізації у професії та пошуку сенсу життя, професійне самовизначення).
Соціальний педагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку .
Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості .
Важливою особливістю соціально-педагогічної роботи в загальноосвітній школі, на відміну від суміжних сфер діяльності, є її посередницький характер, до того ж цей елемент виступає не як периферійний, а як центральний.
Соціальний педагог виступає посередником між учнем і соціумом. За умови більш детального аналізу посередництва можна виділити декілька напрямів його здійснення:
- між учнем і різноманітними структурами й установами;
- між учнем та вчителями і вихователями;
- між дитиною та батьками;
- між учнем та іншими спеціалістами, які залучаються до вирішення виховних та навчальних проблем учня (тренери, керівники гуртків тощо);
- між учнем та різними групами ровесників, молодіжними групами тощо.
Ефективне здійснення соціальним педагогом посередницької функції можливе в разі дотримання таких умов:
- розуміння соціальним педагогом проблем учня, його здатності перейматися змістом проблеми дитини;
- адекватного представлення (презентації) і вираження (репрезентації) проблем учня;
- наявності знань про існування соціальних ресурсів різних закладів та установ, що займаються проблемами дітей та молоді;
- наявності знань про інструментальні можливості суміжних професій, представники яких залучаються до вирішення проблем учня;
- уміння забезпечувати порозуміння різних спеціалістів та їх ефективне співробітництво;
- довіри до соціального педагога учня і тих людей, з якими у нього виникли проблеми.
Провідним у діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи є діагностичний напрям роботи. Соціальний педагог діагностує розвиток особистості дитини, підлітка, молодої людини як клієнта в соціальному середовищі, особливості впливу цього середовища на їх соціалізацію, їхні позитивні можливості, негативні впливи, а потім проектує діяльність усіх суб'єктів соціального виховання.
Метою соціальної діагностики є встановлення соціального діагнозу, тобто науково обґрунтованого висновку про стан соціального здоров'я досліджуваного.
Соціальний педагог повинен пам'ятати про те, що вивчення особистості повинно бути спрямоване не стільки на викриття недоліків, скільки на пошук резервів особистості, її нерозкритих можливостей і потенціалів.
Соціально-педагогічна діагностика за змістом і кінцевою метою є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціальними дослідженнями.
Процес соціально-педагогічної діагностики має таку структуру.
1. Констатація певного неблагополуччя в діяльності і поведінці учня.
2. Усвідомлення можливих причин неблагополуччя, аналіз особливостей випадку.
3. Висунення робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності виявлених даних.
4. Збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези.
5. Перевірка робочої гіпотези шляхом аналізу сукупності даних.
6. Повторення процедури, якщо гіпотеза не підтвердилася .
2. Основні функції соціального педагога
Основними функціями соціального педагога у навчальних закладах є:
- діагностична - вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу загалом, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивних сил у мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей та підлітків;
- прогностична - прогнозування на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних чинників соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості чи групи; прогнозування і програмування процесів соціального розвитку мікрорайону і конкретного мікро-соціуму, діяльності тих інститутів, які беруть участь у соціальному формуванні особистості;
- консультативна - надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога;
- захисна - забезпечення дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представлення їхніх інтересів у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);
- організаторська - забезпечення змістовного дозвілля дітей та підлітків у школі та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу в навчальному закладі;
- попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична - передбачення і приведення до дії механізмів запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані; організація соціотерапевтичної допомоги, забезпечення захисту прав учня у суспільстві, допомога підліткам і молоді у період соціального і професійного визначення .
Специфіка функцій соціального педагога потребує безперервного самовдосконалення, широкої поінформованості, обізнаності, ерудиції, глибоких спеціальних знань. Він мусить бути цікавим для оточення. Соціальний педагог сприяє педагогізації середовища, активізує соціально-культурні та соціально-педагогічні функції суспільства, сім'ї, кожної конкретної особистості.
На відміну від звичайного педагога у навчальному закладі, в роботі соціального педагога першорядну роль відіграє не навчальна, а, передусім, виховна функція, функція соціальної допомоги і захисту. Соціальні педагоги покликані сприяти саморозвитку особистості.
На основі цих функцій виокремлюють такі основні напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах:
- вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів; організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні її проблем; співпраця з сім'єю, школою та громадою;
- соціально-психологічна допомога та підтримка особистості у кризових ситуаціях здійснюється шляхом з'ясування проблеми, обговорення шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки тощо;
- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у творчому розвитку особи і групи можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє „Я", підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для творчості.
Відповідно до напрямків діяльності соціального педагога розрізняють такі основні види професійної діяльності:
- правоохоронна (пропедевтика правопорушень, соціальна підтримка різних категорій населення, соціально-реабілітаційна діяльність);
- психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров'я і пропаганда здорового способу життя, медико-реабідітаційна допомога);
— культурно-дозвільна (організація діяльності дітей, молоді, сімейно-сусідських осередків, культурно-освітня робота за місцем проживання, організація фізкультурно-оздоровчого та культурного відпочинку, соціальна анімація).
Сьогоднішні учні зіткаються з багатьма соціальними, економічними, особистісними проблемами, які часто негативно впливають на процес їхнього соціального і громадянського становлення. Колектив навчального закладу повинен комплексно вирішувати проблеми учня. Роль соціального педагога у цій справі досить вагома.
