Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати пам,ять тих, хто поліг на афганській землі. Молоді люди йшли туди не за орденами і медалями, нашим юнакам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов,язок, тобто захищають братній народ. Вони вірили. І думали, що продовжують подвиги й славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов,язки в Іспанії, Угорщині, Чехії…. Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна.

Ти – вічний біль Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…