І гордий меч, і українське серце,

 І золотої волі гожий лик

— Все віддзеркалить нам Дніпра люстерце.

Все пам'ятає, калиновий шлик...

 Ішли ми важко, а прийшли нескоро,

 Сказать відверто — й досі ідемо...

Горить на наших чолах невпокора,

З шоломів мрій полин-росу п'ємо.

Важкий цей шлях, дорога — нелукава,

В зорі Вкраїни свячено мечі.

Наш поступ мітить доленька ласкава —

Громи й веселки в неї на плечі...

Ідем... Ідем... Вгрузаючи в блакитне,

До серця горнем щирі пшениці.

Ми знаєм: Україна там розквітне,

Де плуг і меч — не знають манівців...