Вже минає сімдесят два роки з часів закінчення другої Світової війни, але й досі пам’ять про ті страшні часи живе в людських серцях. Учні, вчителі НВК № 70 прийшли до пам"ятника курсантам, загиблим під час захисту Дніпра у роки Другої Світової війни, віддати свою шану і низько вклонитися захисникам своєї землі.

Мустай Карім 

Україні 

О Україно! Знявся вітровій. 
Вся в яблунях, пливе твоя долина. 
Своїм теплом окопчик грієш мій, 
Живу твоїм диханням, Україно! 

О ні, не тиха українська ніч! 
Пройшовши пекло вогняного валу, 
Цвіт яблуні я пригорнув до пліч, 
Щоб захистити від страшного шквалу. 

Посипалися пелюстки ясні, 
Майнули — білосніжні, як хустина. 
Здалося: руку подала мені 
В окопчик чорнобрива Катерина. 

Нема зірок! Повітря крає свист! 
Прозоре небо? НІ, воно незряче. 
І на лице моє спадає лист — 
Такий пекучий, мов сльоза гаряча. 

Доволі сліз! Мене Урал послав 
Оберегти від горя Катерину. 
Біля Уфи я землю цілував, 
Щоб визволити братню Україну! 

Щоб яблуні схилялись у плодах 
На перекопану траншею нашу. 
Щоб Катря рвала яблука в садах, 
Пригублюючи щастя повну чашу. 

Тож бережи у серці пам'ять стріч. 
Бо ми прийшли, коли була потреба, 
Щоб — знову — тиха українська ніч, 
Спокійні зорі і прозоре небо. 

Фотографии в альбоме «9 травня», автор nvk-70 на Яндекс.Фотках