Тієї пам’ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок В обіймах спраглої ночі пив теплу росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармошки в сільському клубі. Тут випускники 41-го року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4-й годині ранку 22 червня вони закружляють у кривавому танку війни, який триватиме 1418 днів і ночей.

41-й. Найважчий. Гіркі шляхи відступу. Згарище на місці сіл, чорні руїни там, де зовсім недавно вирувало щасливе життя. 41-й. Рік небаченої людської мужності. Безприкладна повість людської стійкості. До останнього патрону. До останнього подиху.