Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище – характерництво. Навіть у наш час в українському селі десь та й почуєш: “З ним не заводься. Він характерник… ” Але зараз такі слова давно вже стали рідкістю. Як говориться – “перевелася земля наша…” Втім, як у старовину, так і зараз характерники ніколи не афішують своїх здібностей. Їм це не потрібно. Вони завжди відчувають людину, яка потребує їхньої допомоги. Вони самі вирішували і, мабуть, вирішують зараз, до кого поспішити на допомогу.

https://drive.google.com/file/d/0Bwng5S91HYIzSzl1VjJvVW5IS0E/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/0Bwng5S91HYIzRl9YV3JZU0xVUTA/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/0Bwng5S91HYIzbzE0X2FveFZYUFU/view?usp=sharing